За інформацією: Суспільне Львів.
Василь та Анна Павлюки із Волосянки на Львівщині прожили разом 65 років. У подружжя день народження в один день із різницею у шість років. Їхня історія кохання почалася з першої зустрічі на коляді та місяця знайомства, а далі вони будували спільне життя, виховували дітей та зберігали сімейні традиції.
Своєю 65-річною історією кохання подружжя Павлюків поділилося із Суспільним.
Вони познайомилися на святкуванні Івана Хрестителя. За святковим столом співали колядки. Саме тоді Василь вперше почув голос Анни.
"Такий легкий голос, красивий, мені так сподобався. Не те, що вже такий вигляд красивий, а й голос", — згадує чоловік.
Уже за тиждень він послав сватів, щоб запросити Анну на весілля.
Подружжя Павлюків. Фото надані сім’єю Павлюків
"Через тиждень прийшли свати. Він два рази всього прийшов через той тиждень. Так ми знайомились. Так було колись, як батьки вирішили, так і мало бути", – розповідає Анна.
Подружжя одружилося, і незабаром у них народилося четверо синів. Василь працював трактористом, Анна — у ланціЛанка — це виробнича бригада (невелика група працівників), яка працювала в колгоспі та виконувала сільськогосподарські роботи., і, як згадують, тоді не було декретних відпусток, тож діти росли поруч із батьками. Родина поєднувала роботу в полі та домашнє господарство. Неділя була днем спільних справ: сніданки, відвідування церкви та робота на подвір’ї.
"От приходить неділя. Я вдома. Господиня йде до стайні подоїти корови, а я вже з дітьми роблю сніданок. Поснідали, одягаємось і йдемо до церкви. Бо вона в хорі співала весь час. І тоді вийшли з церкви, пообідали, відпочиваємо. Ми ніколи не мали якогось непорозумінь", – розповідає Василь.
Родина Павлюків. Суспільне Львів/Марія Сович
Разом подружжя вело господарство, вишивали, плели та готували. Василь розповів, що у його дружини була "рука золота": вона вишивала рушники, серветки, сорочки та навіть весільний крават для його святкового наряду.
За 65 років Василь та Анна не пригадують жодної серйозної сварки. На їхню думку, секрет сімейного щастя полягає у повазі та вмінні миритися.
"Миритися мають обоє. Один на одного мають подивитися, засміятися, обійняти і поцілувати, тоді все буде добре. Мир і злагода у сім'ї — то найкращий скарб у людей. (…) Треба знати підхід одне до одного. Не нервувати, не сварити, лагідно дуже, лагідно. Отак треба. Бо сварка не дає нічого. Розлад хіба у сім'ї", – ділиться подружжя.
У родині завжди дотримувалися певного порядку: головним був господар, а робота та відповідальність розподілялися між подружжям. Василь називає дружину "однією з мільйона" за її працелюбність і доброту, а Анна додає, що спільне життя вимагало терпіння, взаємоповаги та взаєморозуміння.
Подружжя Павлюків. Суспільне Львів/Марія Сович"Як не буде поваги і взаєморозуміння, то не буде гарного життя", – підсумовують Василь з Анною.
За 65 років разом вони пережили різне. Найбільшим скарбом подружжя вважає мир і злагоду в сім’ї — те, що допомогло зберегти любов на все життя.
