За інформацією: Суспільне Львів.
Кілька разів розвідник ССО Павло Коновський заходив на територію РФ для виконання певних бойових завдань. Останні з них були перед тим як ЗСУ перетнули російсько-український кордон поблизу міста Суджа. Завданням розвідників було підготувати майданчик для заходу Збройних сил України.
Про це ветеран ЗСУ, розвідник сил спеціальних операцій Павло Коновський розповів в інтерв’ю Суспільному.
Перші кадирівці
Бойовий шлях Павла розпочався ще у 2014 році з розвідувального підрозділу ЗСУ. Йому тоді було всього 20 років.
"Я сам обрав, де хочу служити. Зателефонував туди й мені сказали в які ліси приїхати. Я сів у поїзд і через дві доби вже був там. Через два з половиною місяці вже був в Авдіївці, потім – в Мар'їнці, на Маріупольському напрямку. Я увесь час служив у розвідці", — каже він.
Перший бій, в якому взяв участь, був в районі Авдіївки у 2014 році.
"Ми зайшли до суміжників на новосформовану позицію. Позиція була не зовсім комфортна: перед нами був великий відкритий простір. Ввечері ми замінували підходи до неї. На той час ще не було тепловізорів. Ми зреагували на детонацію першої розтяжки, зав’язали бій. А зранку полізли дивитися ту посадку. Там купа перев’язочних пакетів та бинтів. Видно було, що москалі мали багато поранених. Але вони забрали всіх, і поранених, і загиблих. Тоді ми вперше стикнулися з кадирівцями", — згадує ветеран.
Тоді ж йому доводилося заходити на територію Росії.
Плацдарм для Курської операції
Після 2022 року робота розвідника, за словами Павла, дуже змінилася.
"Зараз все роблять дрони. Розвідники зазвичай беруть полонених або виявляють та швидко налітають на позицію ворога. Або якщо наша позиція потрапляє в оточення, то розвідка швидко залітає, відбиває, заводить підкріплення. Зараз наше завдання – зберегти життя піхоті", — пояснює розвідник.
А також його група брала участь у підриві мостів на території РФ.
"Ми тоді ще не бачили загальну картину. До квітня 2024 року ми працювали на Північному напрямку. Кожна група мала своє завдання: замінування, зв’язку, прикриття. Ми тоді ще не знали, що готуємо плацдарм для Курської операції", — каже він.
Того дня одна з груп зайшла на Курський напрямок, щоби замінувати мости на території Росії.
"Наша група створювала коридор для тих, хто зайшов і мав вийти. А також ми створили відволікаючий маневр: імітували штурм опорного пункту ворога, поки інші виконували основне завдання. Основне завдання було замінувати й підірвати міст на Курщині. Операція пройшла вдало, міст підірвали, всі повернулися", — говорить Павло.
Ветеран ЗСУ Павло Коновський на території РФ. З архіву Павла Коновського
І додає, що на Курщину він ходив багато разів як розвідник, виконувати завдання.
"Перший раз я зайшов туди у 2016 році. І вже багато разів після повномасштабного. Наші завдання були контрдиверсійні. У ворога там був центр сил спеціальних операцій, де вони дуже активно тренували новостворені групи, які заходили на нашу територію, могли цивільних розстріляти чи прикордонників. Наше завдання було їх виявляти та знищувати", — розповідає чоловік.
Шина пораненому з кришки автомата та ручки від молотка
За місяць до крайньої ротації суміжна група побратимів потрапила під артилерійський обстріл. Серед бійців було сім поранених та один загиблий. Павло разом зі своїми трьома побратимами пішов на допомогу.
"Там було все, що тільки можливо: травматичні ампутації, внутрішні кровотечі, осколкові поранення. В посадці був бліндаж і всіх їх туди стягнули. Ми підлетіли на звичайному автомобілі. Трошки ризикували, але в адреналіні про це не думаєш. І за хвилин 15 надали їм допомогу. За хвилин 20 всі вони поїхали на евакуацію з двома нашими бійцями. А ми двоє пішли пішки", — каже Павло.
Всім сімом пораненим він один надавав допомогу. Каже, коли це робив, то не думав, що робить — все робилося "на автоматі" під адреналіном. І вже пізніше, коли переглядав відео поранених, яких вивезли у безпечне місце, дивувався, як зумів це сам зробити.
"Там ще була проблема, що їхній медик втратив бойовий рюкзак. То ж треба було надавати допомогу з підручних засобів. Тому, у кого була травматична ампутація руки зробив шину з кришки автомата та ручки від молотка. У нього ще була внутрішня кровотеча спричинена осколком, який зайшов під лопатку. Ми його вкололи, зупинили кровотечу. У шпиталі сказали, що якби на пів години запізнилися, то не врятували б. Були кілька важко контужених з тріснутими перетинками вух, з масивними кровотечами. В одного пневмотораксПневмоторакс — скупчення газу у плевральній порожнині з одночасним підвищенням тиску в ній, внаслідок чого відбувається поступовий колапс легені. Є ускладненням деяких хвороб чи травм грудної клітки, іноді може бути самостійним захворюванням. був відкритий. В принципі, увесь набір", — згадує розвідник.
І додає, що на навчаннях робив це сотні тисяч разів. Завдяки цим тренуванням йому вдалося врятувати побратимів.
Ветеран ЗСУ Павло Коновський. З архіву Павла Коновського
Демоверсія підрозділу ССО
Сьогодні Павло проводить військово-патріотичні вишколи для молоді. Він – інструктор з бойової медицини.
"Я вчу молодь на власному прикладі. Навчаю того, що робив сам на війні. Показую їм відео чи фотографії, як ми робили. Хоча під час бойових дій не дуже є як фільмувати. Наші вишколи з акцентом на військову дисципліну з максимальною наближеністю до реальності", — каже ветеран.
На вишколи набирають юнаків та дівчат з 16 років (з дозволом батьків) до 35 років. Павло зазначає, що приходять навчатися, в основному, молодь від 16 до 23 років, учні шкіл та студенти.
"Дівчаток зараз дуже багато. У відсотковому відношенні 60-70 % дівчат. Це й минулого року було, це і зараз так", — говорить він.
Вишколи для учасників — безкоштовні. Все, що їм треба, це зареєструватися через гугл-форму та прибути на місце збору. Звідти всіх учасників забирають, відвозять на місце вишколу, де їх навчають, годують, а по завершенні – привозять до Львова.
Інструктор зазначає, що учасникам варто з собою мати щонайменше два комплекти одягу та білизни, тому що на вишколі учасники працюють у повну силу й одяг повинен встигнути висохнути після прання.
"Яскравого одягу не брати, тому що у нас присутні такі елементи навчання як маскування. Хоча було кілька випадків, коли дівчата приїхали у рожевих костюмчиках, з рожевими валізами та сумочками. Але вони відразу зрозуміли, що це не комфортно. Ми їм читаємо курс як треба вдягатися, починаючи від шкарпеток та білизни, до верхнього одягу та спорядження й амуніції", — каже Павло.
За його словами, день на вишколі розпочинається о шостій ранку. До сьомої всі учасники повинні помитися та привести себе до ладу, щоби зробити руханку та пробігти кілька кілометрів до сніданку. О восьмій ранку висококалорійний сніданок, тому що навантаження дуже велике.
"У нас немає доступу до магазинів, щоби якусь гидоту купити. Тому з’їдають все. Ми наголошуємо, що чим якісніше будуть харчуватися, тим швидше будуть відновлюватися. Харчування – це важливий процес", — наголошує розвідник.
Ветеран ЗСУ Павло Коновський. З архіву Павла Коновського
Під час вишколів учасників навчають всього, але дехто має схильність до певних військових спеціальностей. Також юнакам та дівчатам дають у руки зброю. Але – макети та страйкбольну.
"Зброя у них є протягом усього часу. Вони з нею їдять, сплять, ходять, бігають. Цивільним до цього важко звикнути. За втрату – покарання, присідання та відтискання", — каже він.
І додає, що бувало, коли підрозділ учасників вишколу міг набрати за день до 800 присідань чи відтискань покарання. На щастя, відпрацьовувати їх можна не за один раз.
"У нас є частина молоді, яка хоче йти вчитися у військові виші. Вони хочуть себе перевірити та підготувати до цього. Є частина молоді, яка хоче йти в "Азов", у Третю чи П’яту штурмову. На крайньому вишколі був хлопчина, який хоче йти в ССО чи ГУР. Я йому кажу: "Відбір в ССО буде в п’ять разів важчим, ніж у нас". Вони й психологічно розуміють, що їх очікує, і що їм треба підтягнути", — резюмує ветеран ЗСУ, розвідник сил спеціальних операцій Павло Коновський.
