На думку цих людей, користь можна отримати навіть із несподіваних субстанцій.
Що буде, якщо їсти крейду, глину і землю – навіщо кранчери це роблять / УНІАН
У популярній мережі TikTok стали дедалі частіше з’являтися відео, де люди з різних куточків планети їдять крейду, глину і землю, вважаючи це корисним. УНІАН з’ясував, чому новомодні гурмани називають себе “кранчери” і в чому суть їхнього захоплення.
Раніше ми говорили про те, хто такі квадробери та чи небезпечне наслідування тварин.
Хто такі кранчери і чому вони їдять усе це
Кранчери – це люди, які придумали назву своїй “субкультурі”, відштовхуючись від англійського слова “crunch” – хрускіт, тріск, скрип. Судячи з численних відео з TikTok, ці люди не проти поласувати глиною, землею або крейдою – вони стверджують, що таке харчування дуже корисне для здоров’я.
Відео дня
Усе почалося з відео тренерки з фертильності та гормонального здоров’я Стефані Адлер, яка показала, як її малюк їсть бруд. Адлер супроводила ролик текстом, де написала “Хочете поліпшити здоров’я кишечника вашої дитини (і своє власне)? Їжте бруд!”. І додала, що в чайній ложці органічного біодинамічного ґрунту більше мікроорганізмів, ніж у людей на землі.
Наступний ролик у TikTok був від інфлюенсерки та матері чотирьох дітей, де вона тримає перед камерою посудину з червоною субстанцією, стверджуючи, що це – червона глина, і жінка їсть її щовагітності.
Після цього хвиля популярності “корисних” глини і бруду зросла в рази – роздрібні продавці стали відкривати магазини на Etsy, Amazon і eBay, пропонуючи свої товари людям. Деякі з них навіть стверджують, що глина здатна омолоджувати шкіру, очищати й звужувати пори, збалансувати вироблення шкірного жиру, що викликає прищі та лупу.
Пояснюючи, навіщо їсти крейду, глину і бруд, кранчери посилаються на дослідження Національної служби охорони здоров’я Великої Британії (NHS), де описано, що біла глина дійсно здатна виводити токсини з організму. Також аргументом стають і слова вчених Віденського університету про те, що вживання ґрунту справді приносить користь.
