За словами філологині, деякі російські фразеологізми майже не застосовувалися в Україні через культурні відмінності регіону.
Українською “кисея” – це “серпанок” / Колаж УНIАН, фото freepik.com, УНIАН
Фразеологізм кисейная барышня часто можна зустріти у класичній літературі, однак не всі люди знають, з чим саме пов’язане його формулювання.
Наукова співробітниця Інституту енциклопедичних досліджень НАН України Олеся Сулима розповіла у коментарі УНІАН, звідки походить вислів кисейная барышня, що це означає та чи існують його українські відповідники.
Кисейна баришня – походження фразеологізму
Як пояснила мовознавиця, вираз виник у Росії та закріпився як стійке словосполучення ще з XIX століття.
Відео дня
“Фраза походить від слова “кисея”. Українською воно значить серпанок – це легка тканина, дуже прозора, яку використовували, зокрема, для завіс”.
За її словами, згодом таку в Росії тканину почали використовувати молоді дворянки, які закривали нею обличчя, намагаючись надати своєму образу загадковості.
У фразеологічному словнику російської мови кисейная барышня – це “манірна, розбещена дівчина з міщанським світоглядом, яка не пристосована до життя”. Втім, з часом вираз почали вживати і стосовно чоловіків.
Чи існує український відповідник
Експертка зазначила, що вираз кисейная барышня, значення якого ми щойно визначили, не має прямого відповідника в українській мові. При цьому пояснила вона це історичними та культурними відмінностями:
“Я думаю, що причина, чому наша мова не має абсолютного відповідника цьому фразеологізму, полягає у різниці в менталітету українців і росіян”.
Так, по-перше, вона нагадала, що Україні не були властиві дворянські родини, аналогічні російським, а козацькі родини значно від них відрізнялися. І по-друге, серед українців не були поширені прикраси з “кисеї”, адже одяг українських жінок також значно відрізнявся від одягу російських.
Відповідно, у метафоричному сенсі це слово у нас не вживалося і люди не знали, що таке кисейная барышня.
Близькі за значенням українські вирази
Водночас філологиня зазначила, що в українській мові існують близькі за змістом вислови, які передають подібну характеристику людини:
- Надмірно делікатна людина.
- “Теплична” людина.
Також вона додала, що частковим синонімом можна вважати слово “білоручка”, яким позначають людину, не пристосовану до фізичної праці чи життєвих труднощів.