За інформацією: Суспільне Львів.
У п’ятницю, 14 листопада, у львівському театрі "І люди, і ляльки" відбудеться прем’єра вистави "Історія балерини та мишеняти на темному горищі". Режисер-постановник вистави офіцер ЗСУ Валерій Дзех.
Як розповів Суспільному режисер-постановник та чинний офіцер Збройних сил України Валерій Дзех, це його магістерська робота у Харківському національному університеті мистецтв. Після прем’єри вистави режисер відразу повертається до своєї нинішньої роботи – у ЗСУ.
З сюжетом авторства Олександра Теодора Попеску "Сонячний промінь" режисер познайомився ще у 2012 році.
"Я тоді зрозумів, що ця історія буде зі мною протягом усього мого життя. Це не вперше, коли я ставлю "Сонячний промінь". Я звертаюся до нього, коли хочу поговорити про тендітність, ніжність, любов та майбутнє", — говорить режисер.
Магістерська робота Валерія Дзеха має тему адаптації травмованих війною та стресового періоду людей. І саме ця п’єса, на його думку, найкраще розкриває цю тему.
"Ця постановка відрізняється від постановок, які я вже робив. Коли я робив минулі постановки, я не знав, що таке війна, що таке травма війни. Тепер я знаю що це таке. Я розумію, як допомогти людям, щоби впоратися з внутрішніми стресами", — зазначає він.
Три роки він не ставив вистави у цивільних театрах. Перед повномасштабним вторгненням останньою виставою, яку поставив Валерій Дзех, була вистава "Міф про те як Лель не зберіг Оріяну".
"Це п’єса за стародавніми українськими міфами. Історія про те, як треба берегти природу та Україну. Ми поставили її на великій сцені Харківського будинку актора імені Леся Сердюка. 21 лютого ми зіграли останню виставу перед повномасштабним вторгненням", — каже він.
Повномасштабне вторгнення застало режисера у Харкові.
"Я живу на Салтівці. Ми виходили з дому й бачили як стирчать хвости ракет з землі", — згадує чоловік.
Валерій відразу долучився до волонтерства. А також як лялькар почав працювати з дітьми з деокупованих територій.
"Я приїхав до дітей з ляльками та попросив: допоможіть мені побудувати історію. У мене були маріонетка хлопчик, маріонетка пташка та маріонетка кіт. Діти почали мені допомагати. Так ми побудували історію про те, як добре, коли хтось про тебе турбується", — розповідає військовослужбовець.
Коли Харківщину звільнили, лялькар ухвалив рішення доєднатися до ЗСУ. З собою до війська взяв своїх ляльок.
"Я хотів потрапити на Донеччину. Мене взяли у Сухопутні війська, у піхоту. Я не був військовим. Але тоді я схотів ним стати. І зараз я тішуся, що став військовим. Скільки я ще служитиму, я не знаю. Ніхто не знає", — каже режисер.
У війську Валерій Дзех став відомим лялькарем та створив унікальні фронтові вистави, які були показані завдяки ініціативі "Культурний десант" та платформі "Культурні сили України".
"Завдяки Миколі Серзі, який побачив це й запропонував масштабувати, ми створили декілька фронтових вистав, роздали лялькарям й вони їздять та працюють. І я або їжджу у складі "Культурного десанту" та показую вистави, або ляльки лежать у мене у валізі у підрозділі. Я збираю побратимів, кажу: зараз 15 хвилин культури. Дістаю ляльки, розповідаю їм історію й ми її обговорюємо", — говорить він.
Валерій Дзех показує виставу побратимам. З архіву Валерія Дзеха
На війні з ним завжди сім ляльок-янголів та одна лялька-людина.
"Це метафоричні ляльки, які створила моя дружина. Я показав їх хлопцям й спитав: як ви думаєте, що з ними можна зробити? Відповіли: можна придумати сюжет. Ми почали придумувати. Хлопці мені допомагають придумувати фронтові сюжети", — каже Валерій Дзех.
Ці ляльки-янголи, за словами режисера, оповиті магічними історіями.
"Був я на реабілітації. Зустрівся з побратимами. Дістаю ляльки, показую їх. Один з побратимів каже, що він їх уже бачив та називає місця, де він воював. Я здивувався. А він розповідає, як був на позиціях й побачив як прямо перед ним щось світає і до нього йдуть саме ці янголи. Інший побратим згадав як під час бою янгол витягнув його з траншеї. А за кілька хвилин туди був прильот. Він каже, що бачив саме таке крило янгола, як у моєї ляльки", — розповідає режисер та офіцер ЗСУ.
