За інформацією: Суспільне Львів.
Директорка історико-краєзнавчого музею “Сколівщина” Тетяна Зінкевич та зберігачка музейних фондів Наталія Петраш, 16 жовтня 2024. Суспільне Львів/Єлісавета Сілаєва
"Нині ми вирішили помісити наше тісто у нашій макітрі, макітра в нас глиняна, випечена у печі. Додамо сіль, без солі наше борошно не буде смачним, солимо рівно до кількості борошна. Бойківські ґаздині мають відчуття, скільки дати солі", — розповідає Тетяна Зінкевич.
Також до борошна додають соду, кисле молоко та олію, все вимішують та залишають на 15 хвилин, аби тісто піднялось. За словами Тетяни Зінкевич, у період національно-визвольної війни ощипок був популярний серед партизанів, бо не псувався упродовж 2 тижнів. Відтоді його почали називати партизанським хлібом.
"У місячну погоду ви не могли собі дозволити спекти, адже дим видасть вашу локацію, де ви ховаєтеся. Тому тільки серед глибокої ночі, тільки у похмуру погоду і, не дай Боже, не вітряну, щоб не понесло дим, щоб по запаху ніхто не знайшов. Цим хлібчиком рятували життя українські партизани", — каже директорка музею "Сколівщина".
Ощипки, приготовані у музеї “Сколівщина”, 16 жовтня 2024. Суспільне Львів/Єлісавета Сілаєва
Ощипки, які приготували у музеї, маленькі — за словами Тетяни Зінкевич, традиційна паляниця була у п'ять разів більша:
"Зараз я печу маленькі ощипки, тому що не дозволяє наша піч випікати великі. Насправді вони були в п'ять разів більші. Бойки не заморочувалися над дрібними речами. Вони робили потужні, щоб раз з’їв і забув".
Директорка музею розповіла, що ощипки їдять з молоком, кефіром, варенням та салом. Випікають хліб на печі близько 10 хвилин.
Читати ще
Читати ще “Ніде немає такого іконостасу”: як у селі Кліцько на Львівщині відновлюють храм XVII століття після пожежі
