Деякі традиції викликають подив.
Навіщо в Середньовічній Європі носили перуки та пудрили обличчя / зображення УНІАН
Європейські чоловіки у XVII-XVIII століттях уявляються саме такими – у величезних білих перуках, з напудреними обличчями, намальованими “мушками”, вдягнені в пишні каптани та сорочки з мереживними жабо. Однак навіщо раніше пудрили волосся й обличчя, у чому була причина і до чого призводили подібні маніпуляції, знають небагато. Спробуємо в цьому розібратися.
Навіщо носили перуки в Європі
Сама по собі перука, та сама, з довгими хвилястими локонами, називається “алонж” від французького “allonger” – “подовжувати”. Уперше в історії Франції з’явилася в XVII столітті з подачі Людовика XIV через тотальне облисіння глави держави. Перший алонж “Король-Сонце” прийняв з рук свого перукаря Бенуа – це була копиця пишного золотисто-рудуватого натурального волосся, дуже схожа на левову гриву. Слідом за Людовіком перуки стали носити всі французькі аристократи.
Пізніше, коли в моду увійшли білосніжні алонжі, волосся стали рясно опудрювати борошном або спеціальною пудрою для перук. При цьому, алонжі для дворян робили виключно з натурального жіночого волосся, навіть існує версія, що часто локони зрізали у страчених людей. Коштували такі перуки дуже дорого, але люди вищого стану, звісно, могли собі це дозволити. З’явитися на публіці без головного убору вважалося моветоном. Ті, хто не міг оплатити дорогий алонж – чиновники, буржуа, клерки та офіцери – задовольнялися перуками з вовни овець або кіз, купували екземпляри з хвостів коней або собак. Цікаво, що перуки з хвостів досі надягають судді в Англії та Австралії.
Відео дня
Перша причина, чому раніше носили сиві перуки, білі, руді чи темні, полягала якраз у страху постати перед суспільством без волосся. Чоловіки соромилися облисіння, яке могло спіткати власника колись прекрасної шевелюри з різних причин, не тільки через вікові зміни. Річ у тім, що з XV століття в Європі вирував сифіліс, від якого люди не лише вкривалися висипом і виразками, а й втрачали зір, розум і волосся на голові. Для того щоб приховати ознаки хвороби, чоловіки, які віддавали перевагу безладним статевим зв’язкам, використовували перуки – вони давали змогу замаскувати шрами і рубці на голові.
Друга причина – воші, яким вдавалося пробратися не тільки до голови бідного селянина, а й до пишної шевелюри заможної людини. Боротися з комахами намагалися різними способами, але швидко дійшли до того, що зістригти волосся і просто вдягнути перуку – це найкраще рішення. Коли алонж втрачав привабливий вигляд, його власник йшов до перукаря, там перуку прали, кип’ятили, сушили, розчісували і віддавали клієнту назад.
Навіщо пудрили обличчя в Європі
Люди, які навіть дуже поверхово знають історію, знайомі з терміном “чорна віспа”. Ця фраза стала ім’ям прозивним – настільки багато жертв забрала епідемія в Середні віки. До XV століття вся Європа нагадувала одну суцільну лікарню, лікарі вдень і вночі намагалися боротися з інфекцією, але часто вірус виявлявся сильнішим. Тоді вчені не знали, з чим вони мають справу, і як здобути перемогу, тож заразилася віспою чи не кожна друга людина. Німці навіть вигадали приказку: “Von Pocken und Liebe bleiben nur Wenige frei”, що перекладається як “Мало хто уникне віспи та кохання”.
Звідси стає зрозуміло, що хворіли на віспу люди всіх станів, тому аристократи, які вижили, у XVII-XVIII століттях всіляко намагалися приховати наслідки. Люди швидко зрозуміли, якщо опудрити обличчя товстим шаром білил, шрами потопали під товщею косметики, і це повністю влаштовувало представників вищого суспільства. І оскільки віспою перехворіли практично всі, попит на пудру був величезним, довелося створювати пропозицію.
На жаль, таких технологій, як зараз, у той час не було, і виробники використовували білу мінеральну фарбу – свинцеві білила. Цей же барвник був знайомий художникам – він швидко висихав і добре фарбував полотно. Виявилося, що ці ж властивості потрібні і для осіб, вкритих шрамами від віспи, проте через свою токсичність свинець швидко отруював організм. У підсумку аристократи страждали від головного болю, нудоти, захворювань кишківника і навіть сліпоти.
