За інформацією: Суспільне Львів.
Львів’янка Ірина Труш вже понад чотири роки розшукує свого чоловіка, військовослужбовця 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Він перестав виходити на зв'язок у листопаді 2022 року. І тільки у січні 2024 року його офіційно визнали військовополоненим. Проте де він перебуває сьогодні — невідомо.
Про це дружина військовослужбовця 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила Володимира Труша Ірина розповіла Суспільному.
Він сказав, що не ховатиметься
За її словами, у травні 2022 року до її чоловіка зателефонували з ТЦК й запропонували підійти для уточнення даних.
"Вже в ТЦК йому виписали повістку на 2 червня. Він прийшов 2 червня, йому сказали прийти 6 червня. Він прийшов, але його знов відправили додому. І аж 9 червня його мобілізували. Було п’ять днів підготовки і 14 червня їх відправили в район Бахмуту", — згадує Ірина.
Дружина військовослужбовця каже, що Володимир не побіг в перші дні повномасштабного вторгнення у ТЦК. Але попередив, коли прийде повістка, то ховатися не стане.
"Я просила його не йти, але він запевняв мене, що все буде добре. І я була впевнена, що він повернеться", — говорить вона.
14 червня 2022 року припало на Зелені свята. В ті дні родина перебувала у селі.
"Він мені дзвонить і каже: "Зозулько, він мене завжди називав зозулькою, я завтра вже виїжджаю". Я почала плакати. Швиденько повернулися до Львова, зібрали деякі речі, відвезли йому в частину. Він був такий спокійний. Зате я не була спокійною", — каже дружина військовослужбовця.
Останній дзвінок
Відтоді для неї почалося постійне очікування дзвінка або якоїсь звісточки.
"Коли він йшов на позиції, то попереджав мене, що він буде без зв’язку. Найдовше то було дев’ять днів. Я важко це переживала. Жила з телефоном в руках. Реагувала на кожне смс, на кожен дзвінок. На нього поставила інакшу мелодію", — розповідає вона.
Востаннє Ірина з Володимиром розмовляли 23 листопада 2022 року о 21:13.
"Він мені зателефонував і сказав: "Я йду на бойове завдання, зі мною не буде зв’язку". Я спитала, чи він зможе мені пізніше написати. Він відповів, що вимикає телефон. Після цього ми втратили зв'язок", — каже жінка.
Розмовляло подружжя хвилин сім, не довше. І вже пізніше вона дізналася, що коханий їй дзвонив з позицій, але не сказав цього, щоби вона не хвилювалася.
Ірина та Володимир Труш. З архіву Ірини Труш
Пропав безвісти
Ірина згадує, що жодних передчуттів лихого у неї не було. Але коли минув тиждень, а чоловік не виходив на зв'язок, вона почали його шукати.
"Я зателефонувала у частину спитати, де мій чоловік. Мене спитали: "Хто ви така?". Я відповіла, що я – дружина. Тоді мені сказали, що він пропав безвісти. І після того відразу мені принести з ТЦК сповіщення, що він пропав безвісти", — говорить вона.
У сповіщенні було вказано, що Володимир Труш пропав безвісти 24 листопада 2022 року о 8 ранку.
"У мене почалася істерика. Але вже через деякий час я зрозуміла, що треба брати себе в руки й почати його шукати. Бо якщо не я, то ніхто його не шукатиме", — розповідає жінка.
Ірина звернулася на гарячу лінію Національного інформаційного бюро з питань військовополонених, примусово депортованих та зниклих осіб. Згодом – у Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Також звернулася у поліцію, де прийняли у неї заяву й мама Володимира здала ДНК.
"Далі почалися довгі пошуки, заяви, звернення. Перевіряла телеграм-канали, щоби отримати хоч якусь інформацію. Писала заяви до командира військової частини, щоби пояснили як відбулося оце зникнення; щоби надали копії актів службового розслідування. Я майже кожного дня дзвонила, писала заяви повторно й повторно. І так – досі. Пишу одні й ті ж самі заяви та звернення до Лубінця, в НІП, в Червоний Хрест", — каже дружина військовослужбовця.
Військовополонений
23 квітня 2023 року о 23:50 Ірина, переглядаючи телеграм-канали, побачила відео, на якому впізнала свого чоловіка.
"На відео був мій чоловік. Його беруть в полон. На відео він говорить на камеру, хто він є. Потім почали виставляти фотографії та списки. Наступного дня я телефонувала у всі інстанції. Мені змінили статус з "безвісти пропалого" на "полонений" аж 24 січня 2024 року", — говорить Ірина.
Впродовж усього цього часу вона чи не щодня нагадувала державним інституціям про себе та свого чоловіка.
Також у квітні 2023 року військовослужбовці, які повернулися з російського полону, засвідчили, що вони бачили Володимира Труша у Суходольській колонії. За словами Ірини, зараз Червоний Хрест не підтверджує, що такий в’язень перебуває саме там. Ймовірно, військовополоненого перевели в інше місце й інформація про нього втрачена.
"До сьогодні я не знаю, де він є. Опускаються руки, сил не вистачає. Але як тільки я згадую про чоловіка, що він там витримує, у мене відразу з’являються сили", — каже вона.
Ірина Труш під акції-нагадування про безвісти зниклих та полонених військовослужбовців. З архіву Ірини Труш
Жінка пише листи до чоловіка, які можуть йому передати працівники Червоного Хреста.
"Я дуже сподіваюся, що він хоч один лист отримав. З усіх листів, що я писала, тільки один повернувся до мене", — говорить жінка.
Ірині вдалося домовитися з компанією мобільного зв’язку, щоби номер телефону чоловіка не перепродали іншій людині. Каже, що цей номер зберігатиметься за Володимиром до його повернення додому.
"Я йому щодня пишу смски. Пишу "доброго ранку", пишу як мені важко, що я робила, де я була. Ввечері пишу "на добраніч". Смски не доходять, але я все одно пишу. Я щодня уявляю, як він повертається додому. Уявляю кожну нашу зустріч, як він зателефонує і скаже, що він живий; як я йому телефонуватиму. Ці думки дуже важкі, але приємні. Я телефона з рук не випускаю, бо чекаю, що ось-ось він повернеться", — говорить дружина військовослужбовця 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила Володимира Труш Ірина.
