За інформацією: Суспільне Львів.
У Львові в Університетській лікарні працюють сестери-монахині. Усі вони з різних згромаджень та працюють в різних відділеннях медзакладу.
Суспільному про свою медичну діяльність розповіли сестра Оксана та сестра Юстина.
Сестра Оксана є монахинею одного зі згромаджень Української греко-католицької церкви. А ще працює медсестрею в університетській лікарні. Її робоче місце – післяопераційна палата.
Монахиня Оксана. Суспільне Львів/Ольга Іващук
"У нас є багато сестер, які є педагогами, ми маємо дитячі садочки. І також багато наших сестер мають медичну освіту. Ситуації є всякі: є веселі, є маловеселі. Але, мабуть, найбільш смішні ситуації, які радують і веселять, — це коли вже пацієнти повертаються, коли їх вже пробуджують після наркозу, і вираз їхнього обличчя, їхній погляд: вони: "О, сестричко, я повернувся, все добре". Бо багато хто дуже хвилюється перед наркозом", — розповідає сестра Оксана.
Жінка каже, що своє призначення в житті вона знайшла не відразу.
"Я пішла в монастир відразу після школи. І вже в монастирі настоятелі казали, що треба якесь служіння, де би я себе бачила. Молилася, питалася Господа і зрозуміла, що, мабуть, медицина, і така праця дуже мені подобалась. І відповідно до цього потрібно було здобути освіту. Так, як всім — треба було іти і вчитися" , — каже жінка.
Монахиня Юстина. Суспільне Львів/Ольга Іващук
Сестра Юстина — служебниця Непорочної Діви Марії і за сумісництвом – клінічна психологиня у відділенні реабілітації раннього дитинства. А ще працює з батьками, які пережили втрату дитини під час вагітності або при народженні.
"На жаль, ця тема є малообговорена, ця тема є малопоширена і малопродумана в допомозі. Як підійти до цієї мами? Як з нею далі говорити? Бо дитини немає. В яких умовах ми цю сім’ю положимо? Чи це буде палата окрема для них, чи це буде палата разом з тою мамою, яка народила і годує. Це — травмуючи. Тобто, вже наперед маємо продумати", — пояснює сестра Юстина.
Сестра-монахиня каже, що її праця — це більше, ніж робота, адже вона допомагає людям.
"Це служіння. Служіння Богові, який є в такому крихітному житті. Це служіння там, де є біль. Це служіння там, де іноді є розпач. Це служіння, де є проблиски посмішки – дитини чи мами. Це служіння, яке десь наповнене обіймами", — додає жінка.
Керівник клініки хірургії Назар Була каже, що саме в хірургії є дві сестри-монахині.
"Вони надзвичайно працьовиті, милосердні і чуйні до наших пацієнтів. У клініці хірургії пацієнти буває лежать тривалий час із реабілітацією у післяопераційному періоді. Власне, монахині нам допомагають працювати з тими пацієнтами.
У лікарні кажуть, що вони допомагають пацієнтам проходити складний післяопераційний шлях.
