За інформацією: Суспільне Львів.
13 червня 2014 року українські військові та бійці добровольчих батальйонів звільнили Маріуполь від проросійських збройних формувань — перед цим місто майже два місяці було під контролем російських найманців. У 2022 році, під час повномасштабного вторгнення, Маріуполь окупували після облоги з боку російських військ.
Суспільне поспілкувалося із маріупольцями про те, яким було життя в місті до та після повномасштабного вторгнення РФ.
"В ті моменти я була за двох": історія Марії Кузнєцової
Марія Кузнєцова — жителька Маріуполя. Її чоловік Леонід служив у Нацгвардії, обороняв "Азовсталь" і понад три роки перебуває у полоні.
Жінка розповідає, що під час тимчасової окупації Маріуполя проросійськими силами у квітні 2014 року вона була підлітком. Марія каже, що батьки тоді відмежували її від подій у місті. 24 лютого 2022 року вона застала вже в дорослому віці — опікувалася власною родиною, батьками та родиною сестри.
До повномасштабного вторгнення РФ її чоловік Леонід служив у війську протягом трьох років. Після 24 лютого 2022 року він долучився до Нацгвардії й був одним із оборонців "Азовсталі". 15 травня 2022 року Леонід вийшов у полон разом з іншими українськими військовими, які були на території заводу.
Марія тоді шукала волонтерів, щоби виїхати на підконтрольну Україні територію:
"Я залишила своїх рідних чекати, а сама з дитиною побігла. Побачила російського солдата, побігла до нього, кажу, як мені виїхати в Україну? А він дивиться на мене, каже, а нащо тобі в Україну? Ось, сідай на автобус, дивись, як багато, і вас відвезуть. Я кажу, ні, мені потрібно в Україну. Він сказав тоді, якщо тобі потрібно в Україну, тоді сховайся в селах, бо ми будемо винищувати "укропів".
Марія Кузнєцова. Суспільне Львів/Єлісавета Сілаєва
12 липня 2024 року у її сина Давида погіршився стан здоров'я. Йому діагностували гемолітичну анеміюЗахворювання, при якому еритроцити руйнуються швидше, ніж організм встигає створити нові.. Марію із сином перевезли до Львова, а в реанімації хлопчикові сім разів робили переливання крові.
"В ті моменти я була за двох. Розумію що він дуже за ним сумує, йому дуже не вистачало його, він постійно згадував, і навіть лікарі сказали, що це психосоматика", — каже Марія.
Жінка додає, що найбільше вони з сином чекають на повернення Леоніда з полону. До Маріуполя вона повертатися не планує:
"Жити — ні, дуже важко, важко це згадувати, коли ти це все бачив. Дуже багато загиблих в місті й це, як зараз кажуть маріупольці, "місто привидів".
"Для нас війна — то з 2014 року": історія Олександра та Юлії Шандро
Маріупольці Олександр та Юлія Шандро розповідають, що обстріли на околицях Маріуполя були з 2014 року:
"Звикли, що прилітає за скільки там? П'ять кілометрів, три кілометри від межі міста, тому для нас війна — то з 2014 року. Ще було окуповане наше місто у 2014 році, коли зайшли так звані "зелені чоловічки", "ДНРівці". Ми ж знаємо, що це були росіяни. Тоді визволяв наше місто саме "АЗОВ".
Олександр розказує, що 24 лютого 2022 року прийшов до військкомату. На збір йому дали кілька годин. За його словами, наймасштабніші зіткнення, в яких він брав участь, відбувалися біля "Азовсталі", проте військові брали участь у боях в різних частинах міста.
Юлія та Олександр Шандро. Суспільне Львів/Єлісавета Сілаєва
"Ми планували подорож, поїхати кудись, і 22 лютого нам все змінило. Дуже чекали чоловіка, але зв'язку не було вже з 2 березня. Вже чули, що драмтеатр скинули бомби. Теж не могли в це повірити, як, там же діти. Але це виявилось правдою. Ми виїхали з Маріуполя 10 травня. В березні 2022 року загинула мама від обстрілів", — каже Юлія.
Жінка каже, що чекала в черзі на фільтрацію три дні, а потім виїхала разом із сином, батьком та бабусею.
Олександр вийшов з "Азовсталі" 18 травня 2022 року. Чоловік пробув декілька місяців в Оленівці, а потім у Донецькому СІЗО, Горлівці та на території Росії. Загалом військовий був у полоні 29 місяців.
"Всі місяці так сидів, думав, повернусь, мабуть, емоції будуть зашкалювати. Впаду на коліна, буду там прапор цілувати, землю цілувати. Але дивлюсь, тільки не зі мною таке коїться, як і з іншими хлопцями. Ти просто в шоці, не розумієш, що це відбулося. Я стою, і в мене починають сльози котитися. Я розумію, що я вдома, я повернувся", — каже Олександр.
Зараз Олександр та Юлія живуть у Львові. Подружжя розповідає, що до Маріуполя повертатися не планує.
"Ми в Маріуполі були 34 дні у блокаді": історія Оксани Павлової
Оксана Павлова закінчила Луганський педінститут імені Тараса Шевченка й викладала в школі від 1988 року. У 2014 році жінка була вчителькою дев'ятого класу.
"Ми ходили на всі мітинги, коли вже Маріуполь звільнився, бо поки ДНР, було дуже небезпечно ще. Хтось потім і в "АЗОВ" пішов, і хтось з першого дня 2022 року вже ЗСУ. Десь роздобули мої хлопці отакий великий прапор, і ми ходили на всі мітинги за Україну", — каже Оксана.
Оксана Павлова. Суспільне Львів/Єлісавета Сілаєва
24 лютого 2022 року жінка мала проводити урок, але скасувала його. Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ, донька Оксани жила в Харкові. Дівчина купила мікроавтобус і вивезла з окупованого Маріуполя батьків та сусідів — три рожини виїхали з міста 29 березня 2022 року.
"Ми в Маріуполі були 34 дні у блокаді. І наш район ще дуже довго був під Україною. Але недалеко від нас зранку хлопці якусь артустановку вивозили та починали стріляти. Куди були команди, а потім сюди була вже "отвєтка". І кожен день над нами щось літало", — розповідає жінка.
Оксана розповідає, що під час блокади міста найстрашніше для неї було бачити людей, які не розуміли, куди йдуть та що роблять. Через два дні після того, як донька вивезла її до Харкова, їхній будинок у Маріуполі розбили дві міни. Оксана каже — поки не вирішила, чи хоче повертатися до рідного міста.
