За інформацією: Суспільне Львів.
Кілька місяців тому львів’янка Галина Стричак прийшла до ТЦК і мобілізувалася до Збройних сил України. Рішення мобілізуватися вона ухвалила ще у 2022 році. Та хотіла бути корисною, тож саме зараз вона завершила навчання на психолога та знайшла своє місце у війську. До цього жінка пропрацювала на театральній сцені 25 років.
Про це акторка Львівського академічного театру "Воскресіння", фріланс-режисерка театру "Око", керівниця ГО "Міжнародної асоціації психологів та тренерів експертів у Львівській області" та військовий психолог Другого інтернаціонального легіону Галина Стричак розповіла в інтерв’ю Суспільному.
Акторка йде до війська
За словами Галини Стричак, вона — магістр психології й тривалий час працює з військовими, ветеранами, дружинами військовослужбовців.
"Я йшла до цього рішення довгих три роки. Без досвіду йти й допомагати людям — це абсурд. Увесь цей час я навчалася. Я вирішила, що саме зараз зі своїм досвідом я буду більш корисною у війську. Це був прогнозований вчинок. Мені сказали, що очікували, коли я це зроблю. Ніхто не був здивованим", — каже акторка.
Зізнається, що останній рік їй важко було виходити на сцену.
"Важко було перемикатися. Ти працюєш з дружинами військовослужбовців. Є дружини, чиї чоловіки загинули, є дружини, чиї чоловіки у полоні, є дружини, чиї чоловіки безвісти зникли. І потім виходити на сцену і залишити це все поза сценою, це — важко", — зізнається військова психологиня.
Галина розповідає, що день, коли вона прийшла до ТЦК, був гарним та сонячним. Документи оформляв чоловік, полковник. Його не здивувало, що жінка хоче мобілізуватися. Більше здивувало, що до ТЦК прийшла акторка.
"Вони не знали як мене оформити. Я була перша акторка, яка до них прийшла. І тільки коли я надала документи психолога, то оформили. Але той момент, коли мене спитали, хто я за освітою, а я акторкою працюю уже дуже багато років, кажу – акторка. І тільки потім до мене доходить: Стричак, ти вже не акторка. Цей момент мене посмішив", — згадує військовослужбовиця.
У ТЦК жінка прийшла з великим наплічником. Волонтери дали великий рюкзак, куди вона поклала спальник, каримат та інші необхідні їй речі.
"Після проходження ВЛК я відразу поїхала на навчання", — говорить мобілізована.
У навчальному центрі Галина старалася добре вчитися та все запам’ятовувати.
"Не було нічого незвичного. Я все життя ходжу в походи в гори. Я все життя займаюся спортом: капуеро, дзюдо, тхеквандо, кінний спорт. У мене з фізичними навантаженнями проблем не було. Найважче було з харчуванням. Я вегетаріанка вже багато років. Але й цим можна домовитися", — розповідає вона.
У війську для неї знайшли найменший розмір однострою. Видали все необхідне для служби.
"Зброю видали, навчили нею користуватися. У мене до неї прагматичний момент: вивчити, запам’ятати та втримати ці знання. Перші стрільби… Не попадала я в яблучко. І до яблучка ще далеко. Але нічого, все ще буде", — каже жінка.
25 років в театрі
Галина Стричак пропрацювала на сцені 25 років. Каже, що мріяла стати акторкою.
"Коли я була геть молоденька, я мріяла хоча би деревом в третьому ряді в другому складі постояти. Оце всі мої амбіції акторські були", — розповідає вона.
Згадує, що на акторський курс вона вступила не з першого разу. Згодом жінка навчалася на курсі у засновника та режисера театру "Воскресіння" Ярослава Федоришина.
"От я вступила, я йду вулицею, я вже студентка. Ніхто ще цього не знає, а я це відчуваю. Наступна мрія – щоби якось на роботу влаштуватися. Момент коли Ярослав Васильович сказав, що бере мене до театру як актрису, я вийшла з театру, сконцентрувалася на ногах і так: я – актриса, я йду як актриса, моя трудова книжка в театрі "Воскресіння". Це було важливо. Це й досі важливо", — каже Галина.
Акторка Галина Стричак. З архіву Галини Стричак
За її словами, її улюблена вистава, де вона грає, це "Серпень" режисера-постановника Алли Федоришиної. А улюблена роль — у виставі "Вечеря з дурнем".
"У мене там невеличка роль, але я її шалено люблю. Я там граю німфоманку. Але вона просто жінка, яка шукає любов. Прекрасна комедійна роль. Наразі цю роль буде грати інша актриса", — каже акторка.
І додає, що після перемоги вона повернеться до театру й знову гратиме, але вже з іншим досвідом.
Вистава, яка торкає душу
Тривалий час Галина Стричак допомагає дружинам військовослужбовців, використовуючи свій театральний досвід.
"В управління культури Львова звернулися дружини бійців 24 окремої механізованої бригади імені Данила Галицького. Дружини чоловіків, які зникли безвісти й у полоні. Ми зустрілися з ними й дівчата просили зробити щось, щоби нагадувати про своїх чоловіків. Тому що всі акції, які відбуваються, вони відбулися, люди побули в цьому просторі й розійшлися. Я запропонувала їм написати п’єсу й поставити виставу", — каже вона.
На основі понад 80 історій про тата, чоловіка, брата та сина склалася нова розповідь.
"Коли я роздрукувала всі ці історії, тиждень готувала себе, щоби це все прочитати. Це важко. На терапію це не схоже. На основі цих історій я склала п’єсу "Та, що тримає надію". У нас уже було декілька репетицій. Ми домовилися з театром ляльок, на їхній сцені ми будемо ставити цю виставу", — розповідає Галина.
За її словами, ця вистава є надією для дружин, які чекають. Згадує, як у 2024 році разом з дітьми ставила вуличну різдвяну виставу.
"Я шалено люблю вулицю та вуличні вистави. Це, як на мене, ближче до Бога, швидше почує. Я настільки вірила, що ми зіграємо цю виставу і війна закінчиться. От щиро. Я вже доросла людина, але моя віра була надзвичайно сильно. Мені здається, що така віра є і у цих жінок. Вона повинна бути", — каже мобілізована акторка.
Прем’єра вистави планується на кінець жовтня – початок листопада. Галина не знає, чи їй вдасться приїхати з зони бойових дій. Але очікує її з нетерпінням.
"Я дала слово, що вона відбудеться. Ми працювали над нею рік. Буду я чи ні, вистава відбудеться. Подивлюся я її через телефон чи мене відпустять, але вистава буде", — запевняє акторка.
